Олександр Швець: «Не вірте дзвінкам по Viber. Мене ледь не зробили “покупцем зброї” у фейковій справі»

Кілька днів тому мені по Viber подзвонила невідома жінка і, нерозбірливо назвавши свою офіцерську посаду в одній із українських спецслужб, почала енергійно випитувати, чому я вже двічі проігнорував їхні повістки.

«Які повістки? – здивувався я. – Не отримував жодної. А, до речі, з якого приводу?»
«Про це вам розкаже мій колега, полковник (прізвище). Ви коли будете вдома?»
«Хвилин через 20».
«Ну, тоді він вас і набере. Я по вашому голосу відчуваю, що ви людина порядна. Тому ми викликати вас до себе не будемо. Просто він – за процедурою – проведе телефонне опитування. І тоді ми закриємо вашу справу…»

Рівно через 20 хвилин мене набрав якийсь чоловік, який, як і його «колега» вкрай погано розмовляв українською мовою. Пояснив це тим, що їх недавно «перевели в Київ з Одеської області». Очевидно, вважав таке пояснення цілком переконливим.

Опитування «за процедурою» було доволі дивним. Коли його запитання про «співробітництво з ким-небудь із Росії» викликало моє обурення, спробував заспокоїти: мовляв, ну, ви ж повинні розуміти, що так записано в протоколі, на який треба чітко відповідати.

Ще дивнішим був привід: на пошту нібито надійшла посилка на моє імя, в якій були «трекери для наведення «шахедів» на стратегічні об’єкти».

Ми розуміємо, далі говорив «полковник», що ви до цього не маєте відношення, але ж хтось, можливо, намагається вас завербувати, запропонувавши 100 або навіть 200 доларів!

Коли ж цей «полковник» запропонував мені включити відео-звʼязок для того, щоб «пройти по всіх кімнатах» мого помешкання, аби «наочно перевірити, чи не підклав там хтось мені вибухові предмети» (особливо у сейф! «До речі, скільки грошей та у якій валюті ви тримаєте вдома?»), я все зрозумів.

Пригадалася недавня гучна історія, про яку написали мало не всі ЗМІ. Йшлося про те, як шахраям вдалося видурити у колишнього українського високопосадовця величезну кількість грошей. Причому, повідомлялося, що всі ці кошти в різних валютах він виніс шахраям самостійно!

Читаючи ті повідомлення, ніяк не міг зрозуміти, як людина з чималим життєвим досвідом могла піддатися на шахрайські «витівки».

Тепер мені все ставало зрозумілішим.
Залишалося тільки послати «полковника» по курсу російського корабля.

«Тоді я зараз направлю до вас оперативну групу, яка негайно доставить вас сюди!» – ображено заявив аферист і відключив звʼязок.

Якщо ви думаєте, що на цьому все закінчилося, мушу вас розчарувати.

Наступного ранку подзвонили вже із «управління поліції (назва) області».

«Ми тут затримали злочинну групу торговців зброєю. І в їхньому списку потенційних (!?) покупців побачили ваше прізвище».
«А що саме я замовляв цього разу? – поцікавився я. – Танки? Літаки? Крилаті ракети?»

«Даремно іронізуєте, – почув у відповідь. – От зараз випишемо вам повістку – і доведеться їхати до нас!»
«Я готовий, – кажу. – Але запамʼятайте: набираючи по Viber мій номер, не забудьте перед тим надіслати мені фотографію вашого розгорнутого службового посвідчення з чітким текстом посади, прізвища, імʼя та по-батькові, а також установи, яка те посвідчення видала…»

Більше вони мені не телефонували. Поки що.

Пишу це не для того, щоб когось розважити детективною історією з шахрайським підтекстом.

Роблю це, аби попередити тих, хто ще не стикався з аферистами, яких останнім часом розвелося аж занадто багато.

Звичайно ж, добре, якщо вам і так не судилося опинитися в подібних ситуаціях. Але краще до них бути готовими заздалегідь.

Бережіть себе і своїх близьких, друзі мої. Бо, як відомо, береженого і сам Господь береже…

Джерело